Вона стояла на пероні…
Тримала СОНЦЕ на долоні…
Ти, випадковий пасажир…
Погляд очей її зустрів…
І раптом в сітях павутини
Забились атоми - клітини…
З розгону вдарились об стінки…
Аж затріщали перестінки…
А ти усе хотів згадати…
Коли ж ти міг її кохати?
І раптом сонце на долоні
Так чітко вдарило у скроні…
І прояснилось в голові…
Вона колись сказала – НІ…
… Тепер - стояла на пероні…
І раптом – рушили вагони…
Ти чув… як вдарило у скроні
Те СОНЦЕ –
………… із її ДОЛОНІ………..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542671
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: гостя