Ти мов рiка, я наче човен
Разом пливемо в синю даль,
Та човен мiй водою повен
I весла зламанi, на жаль.
А ти бiжиш, не помiчаєш,
Як в хвилях я твоїх тону.
Хоч достеменно добре знаєш
Тебе я вже не перетну.
Та що тобi з такого дива?
Ти знов бiжиш у синю даль,
Твоя душа така щаслива,
В моїй лиш смуток i печаль.
Так i лишусь в твоїй безоднi...
Широким морем станеш ти,
Щоб бігти далi вiд сьогоднi
В безкрайнiх хвилях самоти.
10.09.2008.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2014
автор: Сергій Дроботенко