Стосується кожного!!!

СТОСУЄТЬСЯ  КОЖНОГО!!!
               Музей  під  відкритим  небом  –  Меморіал  „411  батарея”  –  це  частина  нашого  спільного  горя,  частина  відваги  і  доблесті  захисників  Вітчизни    в  роки  найстрашнішої  з    воєн.  Хіба  у  цьому  є  якісь  сумніви?  Хіба  ми  забули  про  надзвичайну  ціну  нашої  Великої  Перемоги  у  далекому  !945-му?  Хіба  стрункі  дуби,  висаджені  ветеранами  війни  та  одеситами  у  1958  році,  на  знак  непохитності  та  незламності  сили  духу  пращурів,  потребують  якихось  пояснень  жалюгідних  пройдисвітів,  що  зазіхають  вкотре  на  квадратні  метри  землі,  политої  кров”ю  і  сльозами  не  одного  покоління?  Багато  запитань  виникає,  але  чомусь  відповіді  не  можемо  дочекатися  від  можновладців  на  просте  запитання:  Коли  на  мапі  Одеси  і  України  зявиться  узаконений  на  віки-вічні  „Меморіал  захисників  Вітчизни  „411  батарея”,  з  прилеглими  гектарами  паркової  зони?!  Міняються  прізвища  на  табличках  у  владних  кабінетах,  а  ми  знову  збираємо  підписи  під  колективним  зверненням,  з  надією  бути  почутими  у  спільній  справі  всенародній  –  збереженні  святинь  історичних  для  нащадків,  доки  не  скоїли  лихо  невиправне,  бо  гострі  сокири  можуть  знадобитися  і  для  захисту  від  тих,  хто  не  сіяв  і  не  саджав,  а  звик  тільки  рубати  і  поїдати  чуже,  тому  й  ціни  справжньої  не  знають.  Для  них,  на  жаль,  існують  тільки  ціни  від  продажу  землі,  переважно    у  твердій  валюті.                          
Схаменіться!!!  
Ще  є  трохи  часу  для  всіх  нас,  дуже  хочеться  в  це  вірити...
         ...і  рядки  вірша  самі  складаються  думками  тривожними:
 
                                       *    *    *
Шумлять  дуби  і  сумом,  і  журбою,
Неначе  подих  грізних  тих  часів,
Коли  Вітчизна  кликала  до  бою
Своїх  відважних  лицарів-синів.
Шумлять  дуби,  нагадують  про  битви
За  рідну  землю  з  силами  пітьми,
Церковні  дзвони  кличуть  до  молитви,
Щоб  панував  очікуваний  мир.
Іде  війна  жорстока,  братовбивча,
Палає  схід  країни  від  пожеж,
Диявол  добре  слабкість  нашу  вивчив:
Кривавий  слід  не  має  навіть  меж.
Від  горя  стогне  ненька-Україна,
А  боягузи  лізуть  до  гаїв,
Дуби  рубають,  ставлять  на  коліна
Народ  страждальний,  створюють  рабів.
Лунає  заклик  серця  волелюбний:
Згуртуєм  лави  проти  хижаків;
Настане  день  правдивий,  світлий,  Судний,
Господь  почує  щирість  почуттів.
 
09.12.14р.            Автор  Петро  Корнійчук  
 
 


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542762
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 10.12.2014
автор: Петро Корнійчук