АТЕНТАТИ (смерть ворогу!)
Воно «поїхало», воно ж – скотина
Воно вже «ні до хати, ні до тину»
Психічно хворе. Так, усі це бачим
Та тисячі смертей ми не пробачим
Де психіатри раші? Адже атентати
Це наша місія? І хай не плаче мати
російська. Ми ж повбиваємо її синів
Хай труп путяшки вже би посинів!
І, матері, до вас ми ж не прийшли!
Тому ваші сини тут смерть знайшли
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542782
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Любомир Гардецький