Вечірнім небом сутінки блукають
І місяць іскрами на снігові блищить,
А в небі зорі… Чом вони не знають,
Яка ж чарівна і казкова мить!?
Летять сніжинки і мороз лютує,
А чи десь віхола над полем загула –
Земля дрімає. Жаль вона не чула:
Весни чекала, сонця і тепла.
В нічному небі повний місяць сходить
І діаманти сипле навкруги.
Зима чаклункою казковою приходить:
Лютуй морозе і метіть сніги!
Дерева сплять, закутавшись у іній,
Укрилась льодом синя гладь ріки.
І ліс заснув під снігом зовсім синій,
Поринув весь у мрії і думки.
Земля заснула, вкрилась білим снігом.
Лежить собі й тихесенько дріма.
Тим часом їде неквапливим бігом
На бричці з віхоли чарівниця зима.
10.01.2009[b][b][/b][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542887
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: dream sky