Крізь призму грошей ситий світ глядить.
Біда кричить – у нього сміх ковбасний.
Гадає, тітка смерть над ним не власна,
Бо гроші те, що біди віддалить.
Але не вічні ці безпечні дні.
До часу, поки гнів не покотився,
Байдужістю, жорстокістю не впився,
Ця сита наглість буде на коні.
Розплати час примчить, мов Прометей,
Хай тіло буде у шампані митись,
Душа втекти не зможе, відкупитись,
Котра не лилась миром із грудей!
Миро – пахуча освячена олійка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542888
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)