Як дощі ідуть і громи гудуть,
Кров змиває роса із покосів,
По степах у бій козаки ідуть,
А земля за синами голосить.
Тут колись сини бились за життя
І кургани росли між хлібами,
Пшениці були і були жита,
Хоронили степи під снопами.
І тепер бої, знову ллється кров,
Переплетене небо думками,
Відійшло життя, але є любов,
Що синам промовляє словами…
-Пам'ятай мене, я люблю тебе
І довіку любитиму, доле.
Десь на небесах, нас любов зведе,
Заколосить засіяне поле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543025
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: Віталій Назарук