Візьму я в руки чистий лист,
Як білий сніг, що десь у полі.
Впишу рядок, то борозна,
Що пролягла по нашій долі.
Ти мерзниш там, я мерзну тут.
Розлуку нашу звуть війною.
Я кожен день молюсь-молюсь,
Господь, щоб стримав вражу кулю.
А білий сніг летить-летить,
Зігріти хоче землю.
Щоб дітям радість принести,
А на душі так щемно.
Мороз малює на вікні
Зими чарівний візерунок.
То, мабуть ,ти прислав мені,
Цей новорічний подарунок.
А я пошлю тобі сніжинку.
Зігрій її теплом долонь.
Вона проллється у краплинку,
Візьми її у свій полон.
То крапля горя, що сльозиться,
Бо ми не разом, я і ти.
Цей білий сніг так і лишиться
На наших скронях назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2014
автор: Зоя Журавка