Старезний дуб напроти вікон школи
Скількох дітей провів у перший клас.
Від бурь, вітрів він не згинавсь ніколи
Гіллям до неба молиться за нас.
Мене приводила у школу мати,
А він стояв, і з висока дививсь.
Мені вже внуків з школи забирати
Для нього час - неначе зупинивсь.
Дощі, морози ,сніг і буревій...
Він ні від чого не зазнав поразки.
Неначе часу вартовий,
Як добрий велетень із казки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2014
автор: Анатолій В.