У розкішнім небеснім краю,
Де є радість і повно жалю.
Там легкою, дзвінкою ходою,
Янголи ходять юрбою.
Пісні гучні заводять,
Танці свої хороводять.
Про різне говорять,
І кожен своє проголосить.
Скаже гордо янголиця:
"Без мене на землі нема життя,
Без нього б не з'явилися,
Без нього стерлися б з землі лиця,
Страждання лиш без цього почуття,
Й бажаного ті крики каяття,
Бо то всевишніє кохання!"
А друга зголосила їй наперекір:
"Може для когось вище ти всіх гір,
Та все ж є ті, для кого небажаний твій говір,
Їм добре і в самотності живеться, хоч вір не вір,
Та власноруч підписують мій договір,
І половинки не шукають під небом падаючих зір".
А я вам проголошу:
"Що жодному все ж не під силу,
Як я наводити таку ж журбу,
Забравши чиюсь душу,
Втрачають сенс буття і віру,
І моя сила в їхньом смутку,
І я нікого не пропущу!"
А інша демону відповіла:
"Ти розсіяв вже багато зла,
А я людей вертала до життя,
І я нікого не лякала,
Думки про втрачене я проганяла,
Веселощі в життя я повертала,
І знову люди вірили в життя, в дива!"
У розкішнім небеснім краю,
Де є радість і повно жалю,
Де зустрітися можна зі смертю,
Там завжди вгледиш захисницю свою,
Янголиці не здадуться без бою,
Відвоюють нам кращую долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543089
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: Бандерівка19