Багряний сніг горить вогнем,
Надстир’я запалало зранку,
Вітер зими тріскучий щем,
Сховав за хмарову фіранку.
Дими ідуть із коминів,
В проміння вбралися дерева,
Мороз тріщав, чи то дзвенів,
Ріка сіяла кришталева.
А іній грав, немов актор
На сонці бавився в веселку,
На пагорбі сіяв собор,
Неначе хтось світив з люстерка.
В кожух прибрався верболіз,
Очерети шуміли тихо,
Буланий коник сіно віз,
А за саньми здіймався вихор.
Ранковий промінь по зимі,
Творив картини неповторні,
Горіло все немов в вогні,
В картинах, що були холодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543098
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: Віталій Назарук