Природи тиша мовчазна
Мене лякає. Спозаранку
Тюпцем швидкую до ставка,
А там – омріяна рибалка.
Парує мовчазна вода,
Ніде ні плюсне, ні шелесне.
Закутий тишею сповна,
Скоріш хапаюся за весла.
І хочеться, щоб десь завив
Двигун несправної машини.
Невже так тишу незлюбив,
Чи, може, я вже не людина?
Запрограмований боєць
Кібернетичного хаосу!..
Це Божий глум або кінець…
За що несу покарну ношу?
Не спиться в тиші-німоті,
Спішу в ревучий шум моторів,
Озоном дихати мені
Вже важко без аеродромів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543113
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 11.12.2014
автор: Г. Король