Ялини в лісі ріжуть хижі клішні.
Свят́а різдвяні – на поріг ногою.
А в мене знову клопоти торішні –
Самотність квилить чайкою морською.
Бурштин і перли у життя намисті
Так рідко висли і красою грали.
Все більше ржею висохлого листя
Гарячі груди доля укривала.
А ще в душі не висохли джерела.
А ще тремтить в очах жаринка віри.
Хоч п’є самотність роки, мов омела
З гілля тополі силоньки вампірить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543176
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)