Замкнений ніби в незримому колі,
Силячись звершити крок,
Наче своїй посміхаючись долі
Шию намисто з думок.
Шию сплетіння червоними нитками -
В тому і криється суть.
Граючись в хованки за оповідками
Дні мимоволі пливуть.
Чим же бідняк іще може потішитись,
Тема вже ця не нова,
Маю, що маю, і можуть залишитись
Тільки червоні слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543215
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: amigo