Під колеса лягає дорога,
Кілометри долає мотор...
Я до рідного їду порогу,
Не чекаю нічого дурного,
Тож міняю мінор на мажор.
Це повернення блудного сина -
Без оркестру,без слів і зловтіх...
Це для серця такі іменини,
Що не випити в колі родини
Просто буде,погодьтеся,гріх...
- Пригальмуйте за тим поворотом!
Триста років тут,мабуть, не був...
Далі пішки - на автопілоті.
Побалакати з полем охота...
Нашу мову я ще не забув.
Всі стежки,стежечки,стеженята
Позбігались,неначе рідня,
Й повели до батьківської хати...
На душі тиха радість і свято,
Як в дитинстві - ледь-ледь не щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543225
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: Михайло Гончар