В обнімку з Музою згоряємо в вогні,
Народжується первісток у муках,
Я на Пегасі, на отім коні,
Що мені дивом дався взятись в руки.
А я пишу щораз все новий вірш,
Ми летимо в якийсь незнаний простір,
Все прагну, щоб писалося не гірш,
Щоб Муза кожен день ішла у гості.
А я б летів, бо кличе висота,
Єдине прагну десь черпати силу...
Поезіє, у тебе є душа,
Коли з тобою, я тоді щасливий.
Руку подай, щоб міг злетіти ввись,
Ні перед ким не був в житті зігнутий,
А ти до мене лише усміхнись,
Бо я з тобою вільний і розкутий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543392
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2014
автор: Віталій Назарук