НЕ ЙДИ! ЩЕ ПОЧЕКАЙ!

Ти  поверни  мою  любов,
Зітхання,  ніжність  і  цілунки,
Щоб  я  змогла  любити  знов,
Кохання  мати  подарунки.
Не  заважай  мені.  Іди.
Ти  вже  давно  моє  минуле.
А  я  на  зустріч  полечу
Тим  почуттям,  що  вже  забула.
Та  ні!  Зажди!  Не  йди!
Ти  назавжди  у  моїм  серці!
Я  хочу  знов  твого  тепла!
Дивлюсь  на  тебе,  наче  вперше...
Візьми  в  полон  і  там  тримай.
Розкинь  свого  кохання  пута.
Чаруй,  цілуй,  кохай,
Щоб  я  могла  усе  забути.
З  тобою  в  щасті  затону,
Скупаюсь  в  пелюстках  кохання.
І  знов  як  вперше  полюблю,
Розквітну,  наче  квітка  рання.
Чар-зілля  вип'ю  я  до  дна,
Смакуючи  краплиночки  кохання.
Як  свічка  тану  від  тепла
Твоїх  долонь,  твого  бажання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2014
автор: Зоя Журавка