Роками Росія так хитро сітки виплітала,
Щоб наша свобода з них вирватись шансу не мала.
На нафту і газ (козир) їх підземелля багате.
Тож бійся, вкраїнцю. Свій гонор не смій проявляти.
Всі знають, що річка – приємна на дотик і тиха.
В ній рибки гуляють, не любить чинить вона лиха.
Але як весняні потоки із гір понесуться,
Заповнять річки – берегами, мостами проллються.
Отак з українцем. Живе, мов та пташка у гаю.
Але, як терпіння його ти наповниш до краю,
Тоді стережись, так закрутить – не зможеш спинити.
Тож краще нікому той сплячий вулкан не будити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543518
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)