здається... падаю.
і книга тягне в небо.
із більш рішучим спплавом почуттів
відтягує, нагадує про себе,
й про те, що зміг того,
що не хотів.
і зіткана з тремтінь, утиснусь в стіну -
я тло без візерунку і фактур.
я совість світу. й світовою сіллю
засмачу дощ.
як ти - мою весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2014
автор: Ярослава Хвильова