Лиш божа мудрість бачить світлу ціль,
Тому тьму має ворогів,
Вона не любить лишніх слів –
Отець і син та й дух так ізвелів.
Пустого, дурості багато.
Розумного завжди замало.
Не треба мудрість витрачати, -
Лишень збирай – щосили стало.
Родина, друзі – все пусте.
Іще пустіші дурні гроші,
Бо мудрість у тобі росте,
Коли її почути хочеш.
Шукайте мудрість ту усюди,
Не спокушайтесь на посули влади.
Дивись, але не чуй, що кажуть «люди»,
Дослухайся лиш божої поради.
Дорога мудрості важка,
Бо правда дуже тяжка ноша.
Спитай природи, не попа, -
Вона не збреше ні за славу, ні за гроші.
Усі у бога божі діти…
Ми є частиною природи
Без мудрості – либонь що животіти…
Без мудрості – ми стадо,- не народи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543611
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)