диптих
Подумки вистежую
Стежками – мережами,
Лісовими хащами
Нам би стати кращими.
Та для кого рамки ці?
Ми йдемо на манівці
З думами всесвітніми.
Ввись тягнулись вітами,
Обпікались зорями,
Ранками прозорими.
Так уже наречені,
Як Ікар обпечені
Хоч світилом значені…
Та немає значення…
Бути б не пропащими,
Не блудити хащами.
Нам би стати світлими
З душами привітними,
Людяними, щирими,
Із любові... крилами.
***
Відмірюю, відбілюю, відграфлюю
Життя свого простеньку каліграфію.
Не знаю лиш якою тільки мірою,
Любов до всього сущого відміряю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543742
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Надія Гуржій