Вечори, ніби чорне вороння
Білий день п'ють - неначе росу.
У міцних чоловічих долонях
Я краплинки кохання несу.
Ти нап'єшся із них - як востаннє,
І у посмішці вся розцвітеш.
Неземне, надлюдське в нас кохання.
Що не має ні краю, ні меж.
Кожне слово, що піснею ллється.
Кожен дотик - неначе магніт.
Теплотою в душі обіізветься
І наповнить добром білий світ.
Стане краще у цілому світі.
Бо краплинки проточать каміння.
Хай не в цьому, а в іншім столітті
Всіх чекає любов й розуміння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2014
автор: Ukraine55