Валентин Бут
Ми так сподівались, що літо зігріє нас,
На щастя надії плекали, та все дарма.
Як вогник кохання у наших серцях погас,
Прийти за весною могла там лише зима.
- Віхола засипає снігом світ.
Не пройти - всі шляхи замела.
І чекай - ти чекай хоч сотні літ -
Марно все, як нема тепла…
Тож випусти серце моє із своїх долонь,
Ми підемо далі блукати в пусті світи,
Лише подаруй наостанок очей вогонь,
Лише поцілуй на прощання і вільна ти.
- Не сумуй все минає й це мине.
Вірю я, що зимі буде край.
Посміхнись, зачаруй ще раз мене.
І весни повернім розмай.
Віхола замітає цілий світ,
Білий сніг сипле все, навісна.
Пригорнись , хай минуло стільки літ,
Але нас знов знайшла весна.
===================
Наталя Кривун
1. А ти пригадай, як ми з тобою зустрілися,
В вечірньому небі нам зорі світилися.
Ти щось говорила так ніжно і трепетно..
Згадай, моя люба, згадай, як було тоді нам…
Приспів:
Я прийду, ти чекай, чекай мене..
Я прийду, тільки вірно кохай..
Хоч життя для обох нас пройдене,
Та прошу, - ти не забувай..
2. Ти пригадай весняні ночі бузковії,
Коли ми купались у них, як у повені.
Вмивало нас цвітом ,ранковими росами..
Згадай, мій коханий, згадай, як було тоді нам…
Приспів.
3. А ти пригадай… Ми з тобою зустрілися,
В вечірньому небі нам зорі світилися.
Вмивало нас цвітом ,ранковими росами..
Згадай, все минуле, згадай, як було тоді нам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543754
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Віктор Ох