Плело вінки з ромашок літо,
А осінь заздрощі пила…
Бо в неї – зовсім інші квіти…
Ромашка влітку лиш, цвіла…
Кохалась з літом до світанку,
Не помічаючи біди…
Та осінь захопити бранку,
Намірилась… знайшла сліди…
І милувалась донесхочу…
З пелюсток падала роса…
«Їй літо серденько морочить..
То гірко котиться сльоза…»
Всіх осінь… і себе, вмовляла,
Ромашку треба рятувать…
І як не не кликала…чекала…
Самій хотілось… цілувать…
Не чує… у кохання шалі,
Розквітла… де той листопад?
Любов – сьогодні, а печалі
Сгорять у полум`ї лампад…
Не знала, що зірвуть і кинуть,
Ворожить осінь… не втіша…
Не любить – любить… слова линуть…
Пелюстки ті – моя душа…
15.12.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2014
автор: Лина Лу