Сонми повстануть, сотні підуть
В довгу дорогу, у дальній путь
До Божих брам, до їх лещат,
Що вже не пустять солдат назад.
Безліч говорять, мало – пом’януть
Тих, хто уже й не цвістиме, й не в’яне.
Тих, хто віддав свою юність у руки
Злим ворогам, що чорніші від круків.
Квіти рікою в зелених просторах,
А на могилах лише де-не-де.
І материнське ніхто не поборе
Горе…
Юний солдат до брам Божих бреде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543922
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Троянда Пустелі