Достатньо ми з тобою вільні...
Не сором,не печаль,не сміх.
У тебе почуття і досі невагомі,
А я шукаю пристань для своїх.
Так протягом прошиє плечі,
На дотик ніч холодна і пуста
Від себе не втечеш далеко
Закриті вікна в інших вже світах.
Ми разом, дві чужі планети....
Назад оглянешся сухий лісоповал,
А ти близький і водночас далекий
Та наче я і близька та чужа.
Слова скриплять,миропомазані у єлій,
Безсоння зводить ніч до самоти,
У шибках вітер вовком виє
А ми не ми,і не належимо собі.
Усе хороше топчемо ногами
Поганий гніт запалюємо знов....
Ігнор ремнів безпеки,вада є невдала
Щоб в спекоту летіть за Вище нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Плискас Нина