Я Заєць-паж, лакей, що мчить по колу,
Я розгубив весь розум по світах.
Нора кроляча – дивний шлях в Нікого…
Доки летиш, із хати зносить дах…
Ось просурмлю про зустріч Королеви –
Й по всьому… Крапка. Досить марноти!
Мені б попити чаю із варенням,
Додому б добрих друзів провести…
Та де вони?! Розбив я глека з Часом,
А Капелюшник в пошуках себе…
Шалам верткий… Чешир із вихилясом…
Хто рівновагу в друзях віднайде?
І так живу… Прийду вночі додому –
Розбиті лапки, вусики тремтять…
Я фрак свій не знімаю не з утоми:
Без нього в дзеркалі
себе не упізнать…
І все боюся… все тремчу зі страху…
Гублюсь у шалі безпорадних днів…
Я – заяча душа і бідолаха,
Що стать собою так і не зумів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543976
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: ptaha