Тебе зустріла на війні.
Ішла на зустріч, невагалась.
То доля дарувала шанс мені,
І я насправді закохалась.
Я знов летіла поміж куль,
Життя під градами ховала.
Бо ти, коханий, дав мені
Ті почуття, яких допоки ще не знала.
Я знов молилась до Святих
І Матір Божу я благала.
Благослови кохання й захисти,
Без нього наче і життя не мала.
Збирала одяг, різний крам,
Рахуючи до зустрічі хвилинки.
І шепотіла: лиш живим мене чекай,
Ховаючи у рукаві сльозинки.
Колись скінчиться ця війна,
Ми разом створимо родину.
Дитячий сміх і почуття
Зігріють затишну хатину.
Зоя Журавка(Іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2014
автор: Зоя Журавка