Немає дна у глибини страждань
отих сердець, що їх не долюбили...
Світлана Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер колихає голе гілля.
А чи варто тому сумувать,
Що зима й безсонячне довкілля?
Як в руках себе отут тримать?
Що розлука - боляче, це знаю.
Море сліз заповнюють річки.
Але те, що вже дійшли до краю,
Перестаньте пестить ці думки.
Ця невдача раз один карає,
Ми ж хворієм нею все життя.
І чомусь про те ми забуваєм,
Що пішло - немає вороття.
Не забудьте про жіночу гордість.
Голову повище підійміть!
Нащо тут показувати слабість?
Мудрість і свій розум увімкніть...
Хай позаздрить той, хто вас покинув.
Пожалкує, що зробив,сто раз.
Тільки не кляніть оту хвилину,
Що була щасливою для вас.
Знаю, що нелегко, буде важко.
Будуть іще сонячними дні.
Іншим подаруєте ви ласку.
Ті ж проблеми будуть вже смішні...
_________________________________
Дякую Світлані за ідею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2014
автор: Н-А-Д-І-Я