[i]Йдуть по ґрунті громи,
а в небі росТУТь могили...!!!
О.Букатюк
Йдуть по ґрунті громи,
Сіють гільзи у зорану землю
І гіркі врожаї проростуть у пекучій сльозі.
Знов оббреханий день огорнувся у куряву темну
І пропахле огнем отепер надвечір’я врази.
І могили ростуть…
В небесах, і так близько до сонця
У заплющений позір невинно крадеться тепло.
Як вам, Ангели, там і чиї ви тепер охоронці,
Чи болить іще досі, кажіть, перебите крило?
По затерплій ріллі,
Замороженій люттю і груднем,
Цуприкує недоля зухвала нехитрі паї
Українці? Хіба? Не були ще до нині, то будьмо
Станьмо гідними дітьми, оскверненій мамі своїй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544306
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: Леся Shmigelska