«Нехай і так! Я радо йду
На чесне, праве діло!
За нього радо в горі вмру
І аж до гробу додержу
Свій прапор ціло.»
І.Франко, 31.05.1880
- Намалюємо прапор,
На цілий листок,
Ми його віддамо для солдата, -
Мій малеча,
Що ходить лише в дитсадок,
Олівці позбирав по кімнаті...
І від того прохання
Умить на душі
Мені стало так тепло й приємно,
Закортіло бігом
Написати вірші,
Адже думка й малюнок взаємні...
- Ось поглянь, -
То розкинулись житні поля,
А над ними блакить аж до неба,
То і є
Наша рідна і мирна земля.
- Сонце також?
- І сонечко треба!
Хай метелики
Вільно по небу летять,
Наче символ козацької волі,
І матуся,
Що вийшла тебе зустрічать,
По доріжці вдовж рідного поля...
- Тато, тато,
Це трохи не те,
Має ж бути зображений прапор!?
- Ах, малеча моя,
Це завдання просте, -
Наш малюнок у стилі метафор...
Якщо хочеш,
То прапор сюди домалюй,
Навіть два, як у матері сина,
А в довершеність думки словами даруй,
Що навік:
«Україна єдина!»
Ось такі ми художники,
Може й слабкі,
Той малюнок летить до солдата...
Хай минають скоріше
Тривоги тяжкі,
Повертайтесь до рідної хати!
17.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544448
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Serg