Хандрить зима – сезонний нежить,
тече і крапає з дахів...
До ранку чорний сніг не влежить,
та крик і круговерть птахів,
котрі злетілися з півсвіту,
аж потемніли небеса,
і розгубивсь хормейстер-вітер –
то зойкне соло, то згаса –
віщують нову непогоду,
хурделицю... чи дощ, чи сніг...
з собою внутрішню незгоду,
суглобні болі рук чи ніг...
Ще й Муза в комі спить до ночі –
натхнення тьмяний вогник згас –
і шкандибає світ за очі,
мов курка мокра, мій Пегас...
Накину, мабуть, шаль на плечі,
наллю гарячого вина,
під Моцарта запалю свічі... –
і хай хандрить зима сама.
17.12.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544457
Рубрика:
дата надходження 17.12.2014
автор: Світлана Моренець