Як хочеться додому, Боже,
У рідні стіни хочется зайти.
Це пекло на життя не схоже.
Нема доріг, куди іти?
Як боляче дивитися новини
I пізнавати вулицю свою,
I думати - а скільки ще загине
В безглуздому жорстокому бою?
В бою де брат іде на брата
Де ворожнеча полонить серця.
Розбиті села, погорілі хати.
Чиясь сім′я утратила бійця.
Як шкода тих отримавших повiстки,
Хто зовсiм не хотiв би воювать
I матерiв ридаючих вiд звiстки,
Що сина треба поховать.
Як шкода тих, хто без кутка лишився
Чию сім′ю снаряд убив
Хто сам на сам з бiдою опинився,
Хто втратив все, що так любив.
Вiйна за що? Химернi iдеали?
Не розумiю – чи ми вороги?
Ми власноручно все поруйнували,
А вiдновити вже й не до снаги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544499
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Валерія Донецька