Равликове

Я  малесенький  равлик,
малесенький  равлик  -  і  край,
а  навколо  -  коричневе,  сіре,  зелене...
А  в  блакитному  небі  -  
не  веселка  для  мене,  а  рай-
дуга...  хоч  і  знаю:  вона  взагалі  не  для  мене.

то  й  що?

Я  дрібнюсінький  равлик.
Мій  дубок  все  росте  -  і  до  неба  несе.
То  не  ріжки  я  маю  -  антени,
тож  я  слухаю  всесвіт,  і  все-
світ  співає  й  шепоче  до  мене.

Я  -  лиш  крихітний  равлик.
Я  багато  не  бачив  речей,
та  й  для  чого  мені  тії  речі?
Я    у  себе  сховаюсь,  одначе  пече-
ра  моя  -  порцеляновий  глечик.

отож

Я  вже  більшенький  равлик  -
у  порівнянні  з  дощем:
він  -  краплинка...  багато  -  та  й  равликів  також  багато
під  безмежним  прозоряним  небом..  до  чого  цей  щем?-
ще  ми  маємо  долі  і  хати.

Я  -  задумливий  равлик,
і  я  не-бо...    я  не  боюсь,
що  не  знатиму  все  достеменно.
мов  у  хатку,  згорнуся  у  долю  свою  -
і  розбурханий  всесвіт  
нашорошує  вуха  до  мене.

десь  так

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544554
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Кузя Пруткова