Я малесенький равлик,
малесенький равлик - і край,
а навколо - коричневе, сіре, зелене...
А в блакитному небі -
не веселка для мене, а рай-
дуга... хоч і знаю: вона взагалі не для мене.
то й що?
Я дрібнюсінький равлик.
Мій дубок все росте - і до неба несе.
То не ріжки я маю - антени,
тож я слухаю всесвіт, і все-
світ співає й шепоче до мене.
Я - лиш крихітний равлик.
Я багато не бачив речей,
та й для чого мені тії речі?
Я у себе сховаюсь, одначе пече-
ра моя - порцеляновий глечик.
отож
Я вже більшенький равлик -
у порівнянні з дощем:
він - краплинка... багато - та й равликів також багато
під безмежним прозоряним небом.. до чого цей щем?-
ще ми маємо долі і хати.
Я - задумливий равлик,
і я не-бо... я не боюсь,
що не знатиму все достеменно.
мов у хатку, згорнуся у долю свою -
і розбурханий всесвіт
нашорошує вуха до мене.
десь так
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544554
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Кузя Пруткова