Ще одна маленька історія. Жив у нас кіт на ім'я Том. Вся сім'я його дуже любила. Він був великий, красивий, сірого забарвлення, пухнастий. Діти дуже любили з ним грати. Одного разу мама купила смачненької домашньої ковбаси. Відрізала спочатку маленькому Богдасику, а потім Майєчці понесла. Не встигла вона відійти від синочка, як кіт вихопив у маленького ковбасу і почав жадібно їсти. Богданчик як закричить: «Бабася! Бабася!» «Що трапилося?» Запитала мама. А маленький показує ручками в бік кота і каже: «Бабася», що на його дитячій мові означало - ковбаса. З тих пір ще років 10 кіт жив у нашій родині і охоче відгукувався на ім'я Бабася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544601
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: LaraS