З вдячністю нести свій хрест

Посвята  Євгену  Сверстюку.  


З  вдячністю  нести  свій  хрест,
Сіяти  добро  в  колючу  тернину,
Хай  правда  буде  Еверест,
Не  зірватися  б  у  порожнину...

І  будуть  ворони  кружляти
Тим  злом,  що  є  на  світі,
Що  хоче  сонце  покарати,
Та  буде  ще  воно  в  зеніті

Йти  від  ночі  до  темної  ночі,
Коли  немає  зовсім  сили,
А  ясний  день  таки  лоскоче,
Його  колись  мені  наворожили

А  дорога  ця  -  горбиста,  вузька,
(Широка,  рівна  лиш  омана),
До  христового  впаду  струмка...
І  заживе  відкрита  рана..

І  вічний  голос  у  пустелі
Людських  оков  і  суєти,
Як  грім  ударить  по  оселі,
Щоб  звідти  лихо  вимести...

Впаде  надія  весняним  дощем,
На  те  безладдя,  сум  і  грішність,
На  тіло  що  під  тягарем,
На  душу,  що  шукає    вічність...


Євге́н  Олекса́ндрович  Сверстю́к  (13  грудня  1928,  Сільце,  Волинське  воєводство,  Республіка  Польща  —  1  грудня  2014,  Київ,  Україна)  —  український  письменник,  філософ,  гоголезнавець,  засновник  та  з  1989  незмінний  редактор  православної  газети  «Наша  віра»,  президент  Українського  ПЕН-клубу.  Доктор  філософії.  Автор  одного  з  найважливіших  текстів  українського  самвидаву  —  «З  приводу  процесу  над  Погружальським».  Політв'язень  радянського  режиму.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544609
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.12.2014
автор: Мандрівник