вже стигне твоя німа кава,
і ти прохолола до мене.
та посмішка твóя ласкава
і очі натхненно-зелені
для мене єдина забава.
всі дні знов нестерпно-байдужі,
а ночі такі ж довгі й білі.
як рибі живеться в калюжі,
так і мені у цій заметілі,
від кóтрої я занедужав.
хоч і з теплом у моїм тілі,
твоїм теплом в грудях й душі,
що мов лагідні морські хвилі,
вливається в рими й віршí
і пророста квітами лілій.
ДТХ
19.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544850
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: Микита Баян