Отак і я, серед людей блукаю
І в очі зазирнути їм боюся,
Чи то в душі, що їх любила, каюсь,
Чи це тому, що в бій за них не рвуся.
Серед зими, ледь вигулькнувши рано,
Безсило день спадає в прірву ночі.
І довгий вечір всі відкриє рани,
Ще довша ніч не дасть зімкнути очі.
Таке далеке все, до чого йдемо.
Такі близькі, як рідні, злидні й сором.
Всі сили, все натхнення – надаремно,
Замало нам блукати років сорок.
Коли вже половина з нас посліпли,
А інша у двобої – брат на брата,
Ніколи дух св’ятий сюди не зійде,
Та ще коли брехні надійна варта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544854
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: Jeanne/Жанна/