У старшого внука
Від діда наука:
Як на світі жити,
Як дівчат любити.
"Дякую, дідусю,
За вашу науку,
Я своїй коханій
Віддав серце й руку.
Приїзджайте, діду,
На моє весілля.
"Будемо гуляти,
Гостей звеселяти".
А дідусь промовив:
"Вже сил не маю ,
До себе у гості,
Я вас приглашаю".
Внучок обіцяє,
Діда потішає:
Весілля відбудем
І до вас прибудем".
Вже місяць проходить,
Другий наступає,
А дідусь онуків
Кожен день чекає.
Вже свято настало.
А в нього здоров'я
Вже зовсім не стало.
Серденько спинилось.
Закінчилась мука.
Дідусь не побачив
Невістку і внука.
З віршів мами Софії Миронівни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544965
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: Дід Миколай