Над ранковим містом встає туман,
Душа моя відлітає за океан.
В краї далекі, що манять щодня
Скажи мені для чого тут я?
Живу немов в павутинні буття,
І кожного дня відкриваю життя.
У компасі стрілка збивалась не раз
На захід показує цей апарат.
Тремтяче руками візьму я свій скарб
І вітер в карманах гуляє між хмар.
Життя це дорога в якій є страхи
Хоча по прямій зможе кожний іти.
Та є повороти на цьому шляху,
Які накликають на тебе біду.
І лиш сила духу врятує тебе,
Кохання безмежне та віра в святе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545171
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: Євгеній Крижанюк