Заварю у горняті я згадки туманні,
А чекання на свято у келих наллю.
Пригублю я надії свої філігранні
І посію в холодну осінню ріллю.
Проростуть? Може й так. До тепла доживемо.
Як не струхне остання надія жива.
То ж у джезві її заварю я окремо,
Може вип’ю весною я справжні дива.
А у зиму хустина лягає на плечі,
У каміні горить, не згасає вогонь.
Згадки знову присіли на лаві, до речі…
Хай хустина прикриє ніч сірих безсонь.
04.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545446
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Тамара Васильєва