Я би хотіла,
щоб люди вміли
залазити в голову й читати думки.
Між мною й тобою
завжди стіною
обрубки речень і слів шматки.
Читаєш мій вірш. Але ж ти не знаєш,
Що я насправді переживаю.
Я дивлюсь на тебе. І теж не вгадаю,
Про що ти думаєш і відчуваєш.
Давайте! Стукайте, плачуть іконки.
Наші серця - як в скляних оболонках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545455
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Надійка Голобородько