Пливе відлунням голос твоїх слів,
А я з надією навколо озираюсь.
Давно навколо світ вже постарів,
А я згадати голос намагаюсь.
А як сказать про головне умів!
Яка велика сила може бути слова!
Здавалося, що світ увесь німів...
Твої ж слова не брала за основу.
З тих пір пройшло неміряно дощів,
А час не терпить роздуми й вагання.
Нащо шукать вже втрачених слідів?
Як приглушить сердешні хвилювання?
А згадка в небуття все відліта,
Як пташка із гнізда в годину ранню.
Та плин життя не радує літа,
Бо все давно лишилося за гранню..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2014
автор: Н-А-Д-І-Я