То не небо заплакало зра'ння,
То не чорнії хмари кишать -
То в мені роз'ятрилася рана,
То в мені розболілась душа...
Загорнувшись у сиві тумани,
Знов зрощу у собі їжака...
Мають здатність згасати вулкани,
Бо нутро їх вогонь випіка...
Розлітається попелом листя :
Інквізиція впертих думок
Палить осінь -цю відьму вохристу,
Що зійшла із яскравих зірок....
А зима... Хтось прокляв мої зими....
От би стежку до неї забуть...
Може, є десь чарі'вна, незрима
Обхідна до весни мені путь?
...
Відживу... Відхворію... Відплачу...
Знов босоніж ввійду в спориші...
Ще надія жива! А це значить
Мої вірші -то ліки душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Любов Ігнатова