Ти не мене в поезіях шукав,
А важив рими на карати й грами,
Метафори вдоволено гортав,
Чекаючи в них диму фіміамів.
Ти прагнув в відображенні дзеркал –
Себе самого у красі та славі…
А я жила… і ти в мені світав
Звичайними і теплими словами.
Моя душа розсИпалась в рядках
Дрібніш, ніж бісер, – на мікронні скалки…
Тепер болить…, бо ще таки жива,
І просить долю склеїти світанки…
А ти пішов, не розпізнавши сенс
Сполучень звуків у піснях кохання…
Що ж, прощавай! Я дякую за все!
Пішло на користь зболене навчання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545640
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: ptaha