мені болять її холодні сльози,
масні вуста, зігріті в бурі й грози.
і їй болить моя присутність стала,
і вій блакить й очей дзвінке кресало.
а спини й груди пальцями до талій
неспинно бігли, мов з гори сніг талий.
я спав й щоночі бачив лиш її:
я в став пірнав й зникав в густій імлі,
і прокидався тільки для нового сну,
і поки дрався, цілував губу масну.
а перемігши день, я знову сплю,
на пера лігши, падаю в її імлу.
мені болять важкі голодні дози,
в стерні пуста згорить нехай вся проза.
ДТХ
22.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545644
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Микита Баян