Там де річка велична й глибока,
Швидкоплинна тече по ярах.
Там в дібровах Волинь синьоока,
Як волошки в дівочих очах.
Не соромлюсь того чого маю,
Народився в корчах я і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Свій ласкавий, зажурений ліс.
На убогих уваг не звертаю,
Хіба чують глухі соловя?
Їм закриті віконечка Раю,
Не поїла криниця моя.
Не купали їх Мавки у росах,
Не любили, як нас чаклуни,
Не чесали їм коси в покосах,
Не співали для них цвіркуни.
А Горинь, як дівочая врода,
До теперу в душі струменить.
Мого краю стрімка прохолода,
В моїм серденьку млоєм лежить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545658
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Дід Миколай