Безперебійний рух, життя - транзит,
У ньому істини для нас пропащі,
Черговий в совісті хапаємо кредит
І сподіваємось: все зміниться на краще.
Не цінимо, не бачим основне,
Засліплені хто чим, рубаєм дрова
Й відмовки потім – то не головне,
Бо вчинки – все, а от слова – нічого.
Зриваєм зливи із-під довгих вій,
Коханням маримо, аби душа горіла,
Не бачимо шляхів, а шлях простий –
Любити душу, а не доступне тіло.
Знеможені, тікаємо від всіх,
Й радіємо, якщо вдалася втеча,
І позбавляємо самі себе утіх,
Що їх би дав сімейний, тихий вечір.
Ми топим смуток в келихах ви́на,
Перетворились просто в біом́асу,
А помилка, вона на всіх одна:
Вважаємо, що маєм вдосталь часу.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545675
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Лія Ладижинська