Очищення душі.

Свята  ідуть  -  очищення  душі  -
від  бруду,  смраду  -
це  лише  мить,  що  може  все  в  тобі  змінити,
коли  ти  станеш  на  правильний  свій  шлях  -
коли  підеш  освітленним    ти  шляхом.
Де  правда  скаже-  ні  -  брехні  ,
де  горе  щастям  обернеться,
де  випалить  все  те,  що  брудом  зветься.

Любов  не  має  перепон  
і  всі  ми  рівні  перед  Богом-
багач  і  бідний,
блазень  і  монах,
брехун  і  правди  чоловік.

Життя  іде  й  дорогу  світлом  наповня́є  
для  тих,  хто  вибір  свій  зробив-
за  правду  -  кривду  він  знешкодив,
за  віру  -  дім  свій  залишив.

Життя  іде  -
буттям  своїм  нас  зводить,
щоб  далі  шлях  свій  не  змогли  пройти  -
то  тепле  місце  нам  готує,
то  ласий  шмат  до  рук  дає  .
Так  добре  тут  -    а  там
незвідане,  непізнане,  незнане.

О  так  і  павутиння  по  душі  -
плете  харма́ни  тут  свої.
Щебече,  пеститься  -  прости,
сиди-  нікуди  ти  не  йди.
Тепленько  тут  -  що  хочеш  ти  ?
Все  є  -  не  йди.

Коли  почуєш  голос  цей  -
миттеву  відсіч  дай  йому,
бо  то  нашіптують  у  вуха,
всі  ті  ,  що  нас  збивають  -
знищують,  крадуть  все  те,
що  їм  тут  не  належить.
Шепочуть,  радять  -  ну  прийди,
залишся  з  нами  навіки.

-  То  бруд  і  пил  той  придорожній,
що  виїдає  очі,  туманом  стелить  шлях
і  шепоче  -  хочеш  -  бери,бери.
Для  тебе  все  -  бери,  бери.
Хапай,  ламай  і  знищуй  все,
чого  не  зможеш  загребти.

О  так  і  доля  може  
навколо  тебе  походить  -
подивиться,  придивиться  -  і  далі  йде.
Бо  що  залишилось  тобі  -
Ти  все  нагріб,  наха́пав,  розікрав.
Залишив  лиш  шпариночку  надії,
яку  ти  глеем  замастив.

Життя  іде,  біжить,  клокоче,
але  лиш  нам  вибрати  тут  темп.
Той  темп,  що  доля  для  нас  заготувала  -
це  лише  те,  що  лиш  для  тебе,
бо  ми  сусіда  бачимо  поперш  -
як  в  нього  -  треба  і  мені  -
зайти,  купити,  випити  -
ще    може  й  вбить?

Отак  живемо  -  стогнемо,  ідем.
Куди,  навіщо  -  це  вже  питання  не  до  мене.
Патруль  небесний  може  підказати  -
куди,  навіщо,  з  ким  -  і  все  тобі,
щоб  доля  трапилась  в  житті.
Та  доля  -  і  для  тебе  -  
що  самий  кращий  варіант.

Ну  що  "слабо"  -  повірити  ,  довірити  все  Богу  
і  йти  серединою  шляху,
не  чуючи  той  зов  з  кущів.
Чи  вже  не  краще  зараз  і  тепер
змінити    розклад  руху  в  нікуди́.

Живи  і  знай-
життя,  то  лише  мить,
яка  лиш  згадки  залишає.
Які?  
Коли  ти    шлях  свій    пройдеш,
тобі  це  стане  лиш  відомо.

Людмила  Яблонська.
19.12.2014  р.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545706
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Людмила Яблонська