Цей вірш навіяний віршем колеги, Олени Іськової
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545327
МИ НЕ ВІДВОДИМО ОЧІ, МИ БАЧИМО ВСЕ.
Нам кажуть, що ми витрачаємо
Сотню мільйонів на день,
І то із бюджету лишень.
Ми справді той плин помічаємо
З наших кишень.
Але ж, чи то все йде на військо?
Погляньмо - оце наш солдат:
Совкових часів автомат -
Це проти "утесов"російських!
Де ж торбохват?
Чом військо вкраїнське ще й досі,
Попри людську допомогу -
Без неї вже витягло б ноги -
Все ще напівголобосе?
Влада ж убога,
Попри страшне навантаження
На Край, на знедолений люд,
Знову пустилася в блуд -
Ділить якісь повноваження…
Буде вам суд!
Плодять міністерства нікчемні
Та граються в РНБО -
Що скажеш, нещасна вдово?
Чи знайдеш слова якісь чемні?
Крикнеш "Бравó"?
Одумайтесь врешті, нездари!
Годі ганьбити наш рід,
Бо сльози нещасних сиріт
Свинцевим дощем вас ударять.
Дощ на порі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545847
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: Валентин Бут